Як виховують дітей в різних країнах. Особливості виховання

Добрий ранок над усіма країнами! З Вами Ірина Іваськів. Ставши на стежину батьківства, більшість людей задає собі питання: як виховати повноцінну і всебічно розвинену особистість? Відповіді на це питання можуть бути такими різними! Бо в кожній країні свої погляди на батьківство. То ж які відмінності виховання існують в різних країнах? Як виховують дітей в Україні, Німеччині чи Ізраїлі? Чи правда, що дітки в Грузії називають батьків по іменах, а діткам в Кенії намагаються… не дивитися в очі? Чому у Сполучених Штатах більшість бабусь не сидить з онуками, а у В’єтнамі батьки, тримаючи дитину над горщиком, свистять? Чому в Італії дітки галасливі, а в Таїланді – тихі? В якій країні дітей у школах навчають правильно посміхатися?

Матеріал для цієї статті збирала по крихтах. Та раптом мене осінило – можна ж звернутись до друзів-фейсбучан, щоб вони в декількох реченнях (або як вийде) описали особливості виховання дітей в тій країні, де вони живуть. Бо факти з Інтернету – це одне, а спостерігання, підмічені реальними людьми, які знають традиції своєї країни зсередини, – це зовсім інше. З того посту вийшов справжній інформаційний квест! Дякую усім, хто прокоментував його та зробив репост. В цій статті використовую скріни з тієї фейсбучної переписки.

Україна

Розпочну з України (бо це – моя країна 🙂 ), а далі згадуватиму країни в алфавітному порядку.

Для нас, українців, природно – переймати традиції виховання дітей від своїх дідів-прадідів, запитували порад у власних батьків та час од часу доручати їм «сидіти» з нашими дітлахами (вони ж на пенсії, чим же їм ще займатися?). Але багато молодих сімей все ж таки прагнуть жити окремо й виховувати своїх діточок самостійно.

• Здебільшого у сім’ях зберігаються теплі родинні зв’язки, виховання поваги до старшого покоління та оточуючих і дотримання народних звичаїв.
• Ви обов’язково звернете увагу на те, як зворушливо батьки звертаються до своєї малечі (особливо у західних областях): розумничок мій, слухнянчик мій, помічниця мамина.

Сказати, що українське підростаюче покоління самостійне й незалежне, важко. Певним націям може здаватися, що ми надмірно опікуємося своїми чадами. Проте цьому є пояснення. Україна – християнська держава. Біблійні твердження тут у крові. Відносься до людей так, як хочеш, щоб вони відносилися до тебе. Ми піклуємося про дітей, коли вони малі, а вони натомість віддячать нам у старшому віці. Та чи всі мають такі погляди? Як виховують дітей в інших країнах?

Австралія

На противагу сучасній тенденції Сполучених Штатів чи Великобританії, вирушати у самостійне життя по завершенню школи та досягненню повноліття в Австралії молодь не поспішає – натомість молоді люди спокійно продовжують мешкати з батьками у повній гармонії і після 20. А все тому, що ще змалку австралійців виховують у повазі один до одного. Діти є на рівні з батьками. Їхня думка має значення. З дитинства австралійські батьки навчають своїх чад фінансовій грамотності, готуючи їх до дорослого життя. Фізичне покарання чи моральне цькування тут не вважають дієвими способами виховання. Батьки радше підуть на переговори з дитиною, уважно вислухавши її позицію.

Балі

Тут настільки збереглись традиції, що й донині дитину до 3 місяців не опускають на землю. Адже доторкнувшись брудної землі, маля може занедбати свою долю. Тільки після проведення спеціального ритуалу мати опускає дитя на землю.

Велика Британія

Кажуть, що виховання тут суворе, стримане та базується виключно на британських традиціях. Дітей змалку нахвалюють за хороші вчинки та будь-які успіхи, піднімаючи самооцінку, а ще привчають керувати власними емоціями, щоб бути стриманими. Досить популярними є послуги няні. Дітей в цій країні беруть із собою всюди: у кіно, у кав’ярні, за покупками і навіть у паби. Так юні британці соціалізуються. Зазвичай у дітей тут є чіткий режим – вже о 7 вечора вони… лягають спатки. Батьки не входять у кімнату сина або доньки без дозволу.

В’єтнам

Тут діти виховуються, так би мовити, самостійними. Усього, що їм потрібно, більшість навчається від однолітків або ж старших дітей. Проте це не заважає їм розмежовувати хороше та погане. Діти прекрасно розуміють, чого краще не робити, щоб не засмутити батьків.

В’єтнамці мають цікавий підхід у привчанні малюків до горщика. Вони використовують свисток. Якщо дитина капризна або ж вказує, що щось не так, батьки тримають її над туалетом (горщиком) і свистять, до поки малеча не зробить свої справи. Зазвичай до дев’яти місяців дітки самостійно просяться до туалету. Таким чином сім’я заощаджує гроші, не витрачаючи їх на підгузники.

Грузія

Як виховують дітей в Грузії? Грузини не мають жорстких обмежень для дітей. Вкласти дитину спати о 7 чи о 9 вечора? Тут такими питаннями не задаються. Бався до схочу! Вранці теж ніхто не поспішить тебе будити від солодкого сну. Батьків зазвичай називають по іменах, а не звичними нам «мама» і «тато». Ніхто не складає спеціального дитячого меню. Із самого дитинства діти в Грузії вживають багато спецій (та й вино діткам дозволяють). Фізичних покарань ви тут часто не зустрінете. Батьки люблять своїх дітей і допомагають їм у будь-якому віці.

Ізраїль

В Ізраїлі щиро вірять, що насильство може породити насильство. Саме тому покарання дітей тут «під забороною». Батьки переконані, що вже у дворічному віці дитина прекрасно все розуміє і їй варто пояснювати, що робити можна, а що ні. Цікавим є те, що кожна сім’я має свої чіткі заборони. Дотримуються їх усі. Це дисциплінує дітей. Вони розуміють, що якщо мама щось забороняє, і сама цього ж дотримується, то і їм не варто переступати через обмеження. А ще тут дітям дозволяють бути емоційними. Вони можуть навіть підвищити голос на дорослого.

Іспанія

Що можна сказати про те, як виховують дітей в Іспанії? Іспанці обожнюють розповідати про своїх дітей і задарювати їх подарунками. Обмежень у дітей не багато. Їх ніхто не примушує спати вдень. Діти тут дуже відкриті до оточуючих, адже з трьох років обов’язково ідуть до школи. Саме до цього віку їх намагаються привчити самостійно ходити до туалету. Іспанці не змушують малюка вітатися з перехожими чи ріднею, якщо у того немає бажання це зробить. А від 4-ох років дітей відпускають з ночівлею до друзів.

Ірландія

В Ірландії ви напевно не почуєте про сиріт. В цій країні настільки люблять дітей, що 4-5 дітлахів у сім’ї вважається нормою. Дітвора виховується в ірландському дусі, з переданням усіх народних звичаїв. І пишається, що народилась й росте у країні леприконів. Діти ходять з батьками всюди, тому досить відкриті до спілкування. Навіть, якщо малеча ненароком розіб’є щось у супермаркеті, то ніхто й не подумає накричати на неї, навпаки – запитають чи вона сама в порядку.

Італія

А ось декілька відмінностей, як виховують дітей в Італії. Для італійців сім’я – це святе. Це – їхній клан. Довга пізня вечеря з забавами в колі родини навчає дітей шанувати старших та передавати звичаї й традиції наступним поколінням. Тому ніхто не змушує дітей вкладатися в ліжко о 9 вечора. Батьки прекрасно розуміють, що діти повинні дівати кудись свою надмірну енергію, й не звертають увагу на голосні ігри малечі, а навпаки – підтримують. Може скластись враження, що італійським дітям все дозволено. Так, дозволено, але батьки це жорстко контролюють. Напевно, саме через це італійці такі експресивні.

Канада

У Канаді всі прагнуть отримувати задоволення від життя. Тому дорослі не надто обмежують себе й своїх чад у повсякденному житті. Слово «ні» для дитини звучить тут більше як рекомендація, а не заборона. Бабусі та дідусі частенько приймають участь у вихованні. Багато уваги у вихованні приділяється творчим здібностям дітей, адже саме це, як вважають тут, впливає на креативне мислення, яке згодом допомагатиме знаходити вихід з будь-якої проблеми. Ще змалку діткам прищеплюють любов до спорту, але заняття спортом не нав’язують. Канадці шанобливо відносяться один до одного, цього ж вони навчають і своїх дітей.

Кенія

Про те, як виховують дітей у Кенії, відомо не багато, але свої особинки тут є. В цій країні, згідно з віруваннями, забороняється дивитися немовлятам в очі. Адже заглянувши дитині у вічі, батьки показують свою могутність над нею. Щоб не принижувати гідність малечі, рідні дотримуються такого звичаю, тим самим виховують рівність та повагу.

Китай

Порівнявши китайську систему виховання з розглянутими вище, можна прийти висновку, що діткам тут приходиться не солодко. Щоб почути похвалу, прийдеться сильно попітніти і зробити щось дійсно вагоме, а не просто намалювати квіточку. З раннього віку (місяців від 3-ох) дитину віддають в садочок, де вона росте і виховується у суворих обмеженнях. З пелюшок дітей привчають до покірності. Але кожну дитину намагаються розвивати всебічно. Для цього батьки не шкодують нічого. У діток варто відмітити високий рівень хороших манер та ввічливості. Школярі переконані, що вчитель завжди правий, навіть якщо вдарить учня.

Мексика

Дійшла черга до Мексики – як виховують малечу тут? Якщо Вам колись приходилось перетинатися з мексиканцями, то Ви розумієте, що це – люди, які завжди щось святкують. Вони надзвичайно емоційні, балакучі та співочі. Такі ж самі у них і діти. Коли побачите дитя, яке йде підтанцьовуючи, не дивуйтеся – тут це норма. Батьки не матимуть нічого проти, якщо незнайомець заговорить з дитиною, обійме її та ще й поцілує у щічку. Малят також привчають до такої форми вітання. Це – вияв поваги до ближнього.

Так, як і італійці, мексиканці люблять і шанують свою родину. Діти змалку плекають усі народні звичаї та традиції. Багато уваги приділяється історії роду. Дітям дозволено багато, але все – під батьківським контролем. У дітвори безліч  друзів. Вони діляться усім й завжди прийдуть один одному на допомогу.

Німеччина

Німці – люди доволі консервативні та пунктуальні. Дітей вони теж навчають цінувати власний час. З перших років німці формують в дитині впевнену в собі особистість, яка нікому нічого не винна і заслуговує на повагу оточуючих. Здебільшого німці – кар’єристи, то ж і дітей вони заводять після тридцяти. Але й тут не кидають все заради дитини, а наймають няню, яка переважно й займається дітлахами. Зазвичай по досягненню трирічного віку, дітей водять на кілька годин в так звані ігрові групи. Тут вони вчаться спілкуватися з однолітками.

Норвегія

Дитинство в Норвегії, певною мірою, іде «по плану». Перший рік життя немовля проводить вдома у колі батьків, яким держава надає річну відпустку. Рік пройшов – дитя віддають в дитсадок, де ним займаються професіонали. Малечу тут не лише розвивають та виховують, а ще й загартовують. Взимку діток укутують і вивозять подрімати на морозець. В Норвегії вважають, що в дітях важливо розвивати самостійність. Якщо відповісти на запитання «Як виховують дітей у Норвегії?» одним словом, то цим словом буде «демократичність». В цій країні відносини між дітьми та батьками традиційно демократичні.

Росія

• В Росії дотримуються незмінного принципу: дітей потрібно виховувати, поки вони поперек лавки поміщаються.
• В традиційних російських сім’ях чоловіки – годувальники й добувачі, а жінки – берегині домашнього вогнища.
• У дитячі садки – довгі черги. Часто доглядати дітей допомагають бабусі й дідусі. Послуги нянь не дуже поширені.
• Дітей досить довго годують грудьми.

Сполучені Штати Америки

Певних рамок виховання в Сполучених Штатах немає. Головне – щоб виховати щасливу людину та лідера у всьому. Як це зробити? Дозволити розвиватися всебічно. Акцент робиться на задатки дитини. Але тут існує певний тиск зі сторони батьків, які залякані новинами про насильство, економіку, політику. Це штовхає багатьох батьків створювати «ідеальний» соціум для власної дитини, у якому вона і повинна стати самостійною. Ще з народження діти в Америці захищені законом. Ніхто не має права чинити фізичного чи морального насилля над ними, і вони про це знають. Змалку їм дозволяють висловлювати власну думку і, зазвичай, ніхто не скаже, що вона хибна. Щоправда, для дітей тут існує декілька методів покарання:

• заборона переглядати телевізор або грати у відеогру на певний час;
• так званий «тайм аут», коли дитина сидить на стільці 2-5 хвилин осторонь від усіх;
• «домашній арешт», коли дитині за вагомі порушення не дозволяють виходити з дому.

Саме у Сполучених Штатах ви не побачите бабусь чи дідусів, які проводять багато часу з онуками – бабусі й дідусі тут здебільшого займаються… собою.

Ще про Америку

А ось ще декілька спостережень, як виховують американських дітей:

• У США мінімальний вік продажу алкоголю – 21 рік. В цій країні не прийнято наливати підліткам алкогольні напої до цього віку (на відміну, наприклад, від Німеччини, де пробувати пиво можна вже в 16).
• На малюків надягають «віжки». Звісно, так роблять батьки в багатьох країнах, але в США віжки надягають не тільки на тих діток, що тільки-но навчилися ходити, а й на тих, хто не слухається на вулиці.
• Тут часто дають дитині гроші за… зуб, що випав. Існує давня традиція, коли Зубна Фея приносить маляті подаруночок. Треба тільки залишити зуб під подушкою, щоб на ранок замість нього знайти гроші.
• Після 12 тижнів вагітності в Америці святкують визначення статі дитини – проводять вечірку у рожево-блакитних кольорах, з конкурсами і веселощами, під кінець якої оголошують встановлену стать дитини.
• В європейських країнах зазвичай діти сплять з батьками. А навіть якщо і окремо, то рідні постійно підходять до ліжечка дитини, аби втішити її. В Америці діти сплять окремо від батьків. Маля кладуть в ліжечко і йдуть. Дитина може довго плакати, але батьки не спішать бігти до дитини на перший її зойк, тренуючи навички засинати самій.
• Діти ходять в підгузниках довго – інколи до 3-4-х років.

Таїланд

Ви здивуєтеся тому, як виховують дітей в цій країні. У Таїланді дітки тихі. Подейкують, що вони багато не вередують (навіть, коли йдуть вранці до дитсадка). Пояснення цьому просте – через особливості артикуляції під час мовлення. Якщо вони кричатимуть, їх… ніхто не зрозуміє. У країні вважають, що кращого вчителя, як особистий досвід, не існує. Батьки, звісно ж, підкажуть чаду, що корисно, а що ні, але вибір тут завжди за дитиною.

Франція

Франція – це ще одна країна, де бабусі й дідусі не поспішають на допомогу у вихованні підростаючого покоління. Діти рано дорослішають та стають самостійними, бо ніхто не крутиться біля них, як центру всесвіту. Їм приходиться навчитися розважатися самим. Діти рано йдуть до дитячого садка, хоча мами вправно розподіляють час на роботу та сім’ю, але попри раннє «дорослішання» французи не поспішають покидати оселі батьків по закінченню школи чи університету. Французи не соромляться зробити суворе зауваження дитині на публіці. У дитячих садках дітям не нав’язують розвиваючі ігри, вивчення іноземної мови, підготовку до школи. Філософія французьського виховання полягає в тому, щоб поважати дитинство.

Швеція

Шведи також прагнуть швидше виховати самостійність у дітей. Вони (так, як і норвежці) надають перевагу демократичним відносинам між батьками та дітьми. По допомогу до бабусь і дідусів майже не звертаються. Дітей з народження беруть із собою на всі заходи, бізнес-ланчі, тусовки й відпочинки. Діти тут – не перешкода. Татусі тут піклуються про діток не менше за мам (а інколи й більше): вони запросто (без мам!) можуть піти з немовлям до лікаря чи на прогулянку, заспокоїти чи приспати дитину.

З приводу виховання дітей в Швеції немає марновірства, яке часто можна спостерігати в слов’янських країнах: наприклад, нікому не показувати фото малюка перші 40 днів, або не купувати дитячі речі до народження немовляти, або не в’язати (бо нитка, мовляв, схожа на пуповину і може оповити шию дитині).

В Норвегії і в Швеції голос на дітей не підвищують, тим більше не шльопають. За це можуть і дитину з сім’ї вилучити. Скандинавські діти з перших років знають свої права і можуть подати в суд за грубе ставлення до них. У цій країні закон на стороні малечі. Батьки не можуть порушувати особистий простір дітей, а ті, у свою чергу, мають право ввірватися посеред ночі до батьківської спальні. Хоча заборони тут все ж таки існують. Якщо батько не дозволяє чогось, то він обов’язково обґрунтує своє рішення та вислухає думку дитини. Ось таке рівноправ’я. Скандинави за фізичний розвиток дітей, зміцнення імунітету, еко-харчування, не медикаментозне лікування, свіже повітря та ігри на природі.

Японія

У японців власний підхід до виховання майбутнього покоління. Від народження до 5 років дитині потакають у всьому і ні в чому не відмовляють. А от від 5 до 15 років у дитини немає прав. Вона повинна виконувати все згідно батьківських вказівок. Слово батька – закон. Проте батько не піднімає руки та не підвищує голос.  Досягнувши 15 років, підліток вважається рівнею дорослим, до його думки прислухаються. А взагалі, японці дозволяють дітям бути дітьми – шуміти, бігати та веселитися. Батьки довіряють дітям та уже у семирічному віці з легкістю  відпускають самих їздити в метро. Традиційна японська сім’я – це мама, тато і двоє дітей.

Ось як виховують

підростаюче покоління у різних куточках світу. В Індії у школах є уроки медитації, а в Японії – уроки милування природою. В Канаді діти щодня мають 4 урока по 75 хвилин, а в азіатських країнах діти займаються по 8-10 годин 6 днів на тиждень. У фінських школах оцінки суворо конфіденційні, а в китайських – висять на видноті, де всі можуть їх бачити. В німецьких школах дітей не годують (їжу вони приносять з дому), а у фінських – шкільні обіди безкоштовні для усіх учнів. Діти в Нігерії навчаються трохи більше 5 років, а в Австралії – майже 23 роки. Освіта в Фінляндіїї вважається однією з п’яти найкращіх. В Китаї вчителю дозволяється вдарити дитину. Школярі в Японії прибирають школу самі – там немає прибиральниць. Замість батьківських зборів канадські вчителі проводять індивідуальні співбесіди. Класи у Франції нумеруються у… зворотньому порядку. Уроки в Індії починаються з молитви. Скоро молитви повернуться і в американські школи. Всі ми такі різні! У кожній країні свої підходи, погляди, традиції у вихованні. Але усіх батьків об’єднують любов до своїх дітей і щира віра у їх світле майбутнє.

© Ірина Іваськів

Особливості виховання в різних народах можна почерпнути і з інших наших статей:

• Стили родительского воспитания: 7 моделей отношения к подросткам
• Как отмечают Пасху в разных странах: факты, традиции, особенности
• Книги по воспитанию для тех, кто не хочет испортить детей… воспитанием