Чужа молитва: матерям присвячується. Рецензія на фільм
Оглавление
Доброго ранку! З Вами Ірина Іваськів. На днях сталася нагода подивитися фільм «Чужа молитва». Він дуже «свіжий», тому, можливо, ще далеко не всі чули про нього. Захотілося написати цю невеличку рецензію, аби ще більше людей могли подивитися цю стрічку. Фільм знято українською мовою, тому й враження свої вирішила написати українською. Всі ми дивимося багато різних фільмів… Але є такі, після яких не хочеться деякий час ні робити щось, ні розмовляти з кимось, аби не порушити тієї особистої тиші, яка настає із останнім кадром… Фільм начебто закінчився, але ще багато годин поспіль він продовжується в серці, настільки глибокі враження він залишає… Це один із тих фільмів, які пам’ятатимеш усе життя…
«Чужа молитва» для Ахтема Сеітаблаєва
Для Ахтема Сеітаблаєва стрічка «Чужа молитва» – не перша робота, але цей фільм для нього – безмежно особливий, адже розповідає про реальні події, які сталися під час другої світової війни на території його рідного Крима. Зйомки проходили у трьох країнах – Україні, Грузії та Ізраїлі. Що цікаво, зйомки кримського печерного міста Чуфуткале відбувалися в Грузії, у древньому грузинському містечку Уплісцихє.
Режисер вислухав чимало критики в свою адресу, але після прем’єри на українському телебаченні, приуроченої до річниці депортації кримських татар, жоден не залишився байдужим.
Саму стрічку «Чужа молитва» Ахтем Сеітаблаєв побудував досить просто, без важко зрозумілих ходів та заплутаних сюжетів, використовуючи дуже простий та не новий прийом розповіді-згадки. Але фільм від цього не став менш драматичним та емоційним, тому що розповідає про одвічні цінності: людяність та любов, сміливість та відданість.
Варто відзначити, що стрічка «Чужа молитва» була висунута від України на кінопремію «Оскар» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
«Чужа молитва» для дітей
Фільм «Чужа молитва» починається зі зворушливого прощання старого рабина зі своїм сином, коли в їх місті почалися облави на євреїв з боку фашистських загарбників. На плечі юного Іцхака (актор Веніамін Прибура) несподівано поклалася велика відповідальність за інших маленьких дітей. Він сам ще дитина, але йому вкрай потрібно їх вивести з міста, сховати та нагодувати. Хлопець за одну мить подорослішав та змужнів.
У фільмі багато емоційних моментів, це дуже вдалося режисеру і його команді. Батьківські та дитячі очі, які мовчки прощаються, материнський відчай та сльози, сколихнуть глядацькі серця. А слова Іцхака, коли він чує, як лунають постріли, забираючи життя його родини («За що вони нас так ненавидять?»), запам’ятаються назавжди.
Особливо варто відзначити гру маленьких акторів. Усі режисери кажуть, що з дітьми важко працювати. Але у цьому фільмі вони змогли реалістично передати усі почуття, як дорослі досвідчені актори, за що їм велика подяка. Їм дійсно віриш.
Чужих дітей не буває
Адже, що може врятувати дітей, окрім везіння? Допомога небайдужих дорослих людей. У фільмі цією людиною виявилася красуня-татарка Саіде. Вона – вихователька Бахчисарайського дитячого будинку. Як їй можна допомогти цім дітям, коли по всьому місті розклеєні листівки, де за винагороду німці пропонують громадянам здавати євреїв??? Під загрозою не тільки вона сама, а й ті діти, що вже в неї є. Найбільш вражає те , що це реальні події, які насправді відбувались під час війни. Тільки у фільмі вона врятувала шістьох дітей, а в житті – 88 єврейських сиріт. І на момент подій в реальному житті їй було лише 19 років.
Дивлячись на її подвиг, чомусь замислюєшся о сьогоденні: чи змогли б ми, сучасні люди, на такі героїчні дії по врятуванню чужих дітей? Зроби Саіде помилку, вона б погубила усіх дітей. Поборовши свій страх, вона все ж таки ризикнула й прийняла до себе усіх, обігрівши і нагодувавши. Вона зрозуміла, що німці не розрізняють татар від євреїв, і їй спало на думку навчити новеньких татарської культури. Вона дала їм нові татарськи імена, навчила мусульманської молитви, і ця чужа молитва в буквальному сенсі врятувала їм життя.
Але після перемоги над німцями кримсько-татарський народ чекали нові випробування – депортація. Саіде теж попала під підозру і була депортована разом з дітьми-татарами. В справжньому житті Саіде на схилі років (вже в 90-х роках) повернулася до Криму і мріяла розшукати своїх врятованих дітей.
Навіть важко сказати, хто головні герої у цій зворушливій історії, Саіде чи діти. Дітям довелося зрозуміти та прийняти велику відповідальність за себе та за інших дітей, щоб ніяк себе не викрити. Саіде не тільки врятувала їхнє фактичне життя – вона врятувала їхні душі, показавши їм і нам, сучасним жителям планети, що може зробити доброта та любов великого серця, в якого немає національності і належності до якоїсь культури. Впевнена, що в кожного народа є своя Саіде – мама, яка закриє собою дітей… Тому автори стрічки і присвятили її усім мамам без винятку.
Людяність – основна, червона лінія цього фільму. Навіть негативному персонажу, німецькому штурмбанфюреру надали риси людини, яка може сумніватися, співчувати. Глядачі зможуть побачити, що німецький окупант змусив спішно покинути місто після того, як не зміг доказати наявність євреїв в дитячому будинку. Що його так засмутило? Може, він щось зрозумів? Може, відкрилося йому, що люди, захищаючи свою рідну землю, не дадуть здійснитися його мрії про велику та єдину арійську расу? Це глядачі повинні вирішити для себе самі.
Одвічні цінності життя
В своїх інтерв’ю режисер мріє показувати фільм «Чужа молитва» сучасним дітям в школах. Але ми, дорослі батьки, не повинні чекати щось від керівників країни, а самим виховувати в своїх дітях ті риси, щоб наше людство більш ніколи не пізнало страхіття війни. Творці фільму в досить наглядній формі нагадали нам звичайні та одвічні цінності життя – любити своїх дітей, любити чужих дітей (бо чужих дітей не буває), любити свою рідну землю. І пам’ятати. Пам’ятати про наших героїв. Адже герої – це не лише ті, що воювали зі зброєю, а й такі, як Саіде. Пам’ятати так, як це роблять в Ізраїлі, де на славнозвісному меморіалі Яд Ва-Шем на плиті вибито ім’я праведниці миру Саіде.
© Ірина Іваськів
«Чужа молитва» – приклад великого служіння дітям, і недаремно стрічка присвячена усім мамам. Про незламні долі і приклади самопожертви читайте в наших статтях:
- Януш Корчак: примеры великого служения детям
- Мать Тереза Калькуттская: праздник длиною в жизнь
- Мел Гибсон «По соображениям совести». Рецензия на фильм
Залишити відповідь