В’ячеслав Хурсенко: соколиний зліт і трагізм українського барда

Прекрасне завжди вабить людину. Поети, художники, митці, композитори знаходять незвичайне у буденному, відтворюють почуття й переживання, які залишаються у серцях. Знайомлять нас з внутрішньою красою людини, щоб не стати заручниками бездушності, жорстокості, розпусти, змушують задуматися над плинністю життя, озирнутися назад, приділяти увагу оточуючим, духовному зростанню, а не матеріальним речам. В. Висоцький, Б. Окуджава, Ю. Візбор, О. Галіч, Ю. Кім, В. Цой, І. Тальков – усіх їх об’єднує те, що вони російськомовні поети-барди, виконавці власних пісень, які стали рупорами свого часу. В Україні теж були свої рупори. Одне ім’я українця Володимира Івасюка чого варте! У 70-80-х роках XX ст. це ім’я було одним з найпопулярніших. Його шлягери «Водограй», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Пісня буде поміж нас», «Тече річка», «Балади про мальви» та інші й досі є візитками української творчості. Але є постать, яка сяяла в кінці XX – на початку XXI століття не менш яскраво. Глибокі пісні цього віртуозного українського барда викликали овації й захоплення, бо виділялися серед великої купи низькопробних текстів. Життя його обірвалося раптово. Йому було 43 роки. Мова в статті – про нього – самобутнього волинського виконавця «Соколят». Запам’ятайте це ім’я: В’ячеслав Хурсенко...

Заочне знайомство з бардом

У 1991-1996 роках я навчався в інституті. В гуртожитку, де я тоді проживав, студенти часто слухали музику. Різноманітну: іноземну, російську, українську естраду. Й танцювали під усе, що слухали. Та ось одного разу по телевізору я побачив галантного статного українського співака. У костюмі, середнього зросту, з карими очима… Він привернув увагу приємною інтелігентною зовнішністю, делікатними манерами. На сцені тримався впевнено, відчувалася внутрішня врівноваженість, стриманість, почуття міри, до того ж зворушливий голос, особливо ніжний у верхній частині діапазону. Цого пісні хотілося слухати, їх часто крутили на радіостанціях, демонстрували по телебаченню. Це був В‘ячеслав Володимирович Хурсенко. Його творчість мене зацікавила ще й тому, що тексти до своїх пісень він писав сам, добре володів українською й російською мовами. Стежачи за кар’єрою співака, неодноразово пересвідчувався, що Хурсенко залишався скромною й відповідальною людиною, прагнув не зупинятися на двох-трьох піснях, а весь час самовдосконалювався, підвищував майстерність виконання на сцені, дбав за змістовні тексти. Коли потрапив співак на сцену? На яких фестивалях виступав і як прийшла популярність? Який твір цього майстра пісні став визначальним? Чому так рано обірвалося його життя? Відповіді на запитання знайдемо у його життєвому і творчому шляху.

Дитинство, шкільні роки

Народився В’ячеслав Хурсенко 1 червня 1966 року у Дніпропетровську. Батьки рано розлучилися, майбутньому композитору виповнилося тоді 3 роки. Мати забрала його на Ковельщину. Хлопчик виріс без батька, виховували його дід з бабою. Талант до музики проявився уже в 4 роки, грав на гармоні, яку подарував дідусь. Помітивши музичний хист, мати віддала сина до Ковельської музичної школи (у клас віолончелі), яку вдало закінчив. У 8 років у Cлавка з’явилася гітара. Він вирізнявся абсолютним слухом. Перші пісні написав у 14 років, але ще соромився своїх пісень і говорив, що вони належать Юрію Антонову. Особливо зазначимо, що віолончель, фортепіано, гітара – це ті музичні інструменти, на яких у майбутньому Хурсенко грав віртуозно, майстерно, професійно. Школярем брав участь у різноманітних концертах, а також був солістом у хорі. Займався спортом і став чемпіоном Волинської області зі штанги серед юніорів. До дев’ятого класу його не взяли, бо проблеми вирішував… кулаками.

Післяшкільний період

Після закінчення восьми класів вступив до Ковельського медичного училища (мати мріяла бачити сина медиком), отримав спеціальність «фельдшер-акушер». Так, тут немає ніякої помилки: Хурсенко мав диплом фельдшера. Згадаємо, що письменники А. Чехов, М. Булгаков теж були лікарями. Але за фахом В‘ячеслав взагалі не працював – взяла верх нездоланна любов до музики. Відслужив в армії (Архангельська обл.). Написав під час служби чимало пісень. Повернувся з армії сильним, змужнілим, впевненим у собі. Визначився, чим повинен займатись. Пісня відіграла провідну роль. Працював у Волинській філармонії (група «Край», отримала пізніше назву «Рандеву») , у луцьких ресторанах. З дружиною Ольгою, котра стала вчителькою, разом навчався у школі (був на рік старшим). У 1990 році у щасливого подружжя народилася єдина донька Марія.

Творча діяльність

На естрадній сцені В’ячеслав Хурсенко з’явився в 1988 році. Спочатку працював на бек-вокалі, потім пародистом – копіював Антонова, Кузьміна. Йому це вдавалось. У 1989 р. разом з групою «Рандеву» В’ячеслав виступив у новорічній програмі. Познайомився з художнім керівником ансамблю «Світязь» Дмитром Гершензоном, від чого талант Хурсенка тільки розквітнув.

Того ж року відбувся дебют В’ячеслава на радіо «Промінь», де він співав та дав велике інтерв’ю в ефірі директору Миколі Амосову. Національне радіо стане місцем, куди співак приноситиме свої нові твори, щоб продемонструвати їх уперше. У 1991 р. брав участь у фестивалі «Оберіг». Час визнання для В. Хурсенка припадає на початок 1990-х років. Тоді виходять пісні «Моє село», «Сповідь», «Панує ніч», «Шалений час», «На острові чекання». Пише одночасно як українською, так і російською мовами. Змістовні тексти, глибина думок, чаруюча з перших акордів музика.

Нагороди на фестивалях

У 1991 р. на фестивалі «Червона рута» у Запоріжжі за пісню «Тато, тато» (присвячена батькові) В’ячеслав посів друге місце із Жанною Бондарук. Перше місце не присуджувалося нікому. Коли співак здобув перемогу на «Червоній руті-92», тоді остаточно усвідомив, що його місце – сцена. Першим продюсером Хурсенка став Микола Тарасенко. В’ячеслав переїздить з Луцька до Києва, де працює у творчому об’єднанні «Ангажемент». Плідна праця дає високі результати.

У 1994 році у Києві на «Пісенному вернісажі» в номінації «Найкраща пісня року» став хіт «Соколята», про який мова піде пізніше. В 1996 р. на фестивалі «Золотий шлягер» у Могильові В’ячеслав виборов друге місце. Композитор отримує гран-прі у 1998 році на «Пісенному вернісажі» від президента України. Виходить російськомовний альбом «Я вернулся» та український альбом «Соколята». Раз у раз кращі твори майстра здобувають визнання. 1999 року пісня «Не виню» перемагає на фестивалі «Шлягер року». На неї виходить кліп. Наступного року перемога пісні «В плену твоих красивых глаз» на тому ж фестивалі. А в 2001 р. пісня «Крик белых журавлей» визнана кращою на «Шлягері року».

Тематика пісень

Звісно, у людини відсутні крила. Але торкаються серця чуттєві рядки з вірша талановитої поетеси Ліни Костенко «Крила»:

А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,

А з правди, чесноти і довір’я.

Безперечно, поет та композитор В. Хурсенко мав істинний дар слова й пісні, а ще соколині пісенні крила, якими злетів на музичному небосхилі й зачарував широке коло слухачів і глядачів. Він не шукав легкого шляху на сцені, не створював твори, які б через тиждень-два забули, а сповна віддавався насиченій творчості. Тому кожна пісня майстра несла потужний заряд щирості, довір‘я, правди, сонячної любові, натхнення серед смутку, злоби, тривоги, невизначеності у життєвому виборі. Тому-то й завойовував симпатію глядацької аудиторії. Ставши популярним, не мав «зіркової» хвороби: він любив глядачів, а ті у свою чергу – його.

Слід наголосити, що рідний край, село, Україна, непересічні духовні й моральні цінності, любов до матері, коханої жінки, бережливе ставлення до оточуючих та природи, життєвий вибір раз і назавжди, звернення до Бога та довіра Йому, батьківська любов до дітей – ось перелік тематики пісень, що знайшли відображення у творчості В. Хурсенка. Розглянемо їх. У пісні «Крик белых журавлей» заслуговує уваги кліп, у якому співак перебуває в бібліотеці, вітер гортає сторінки книжок. Виконавець щасливий, що зустрів єдину кохану жінку у швидкоплинному житті. Пісня-роздум, деякі слова якої варто згадати:

Мог ли я думать кого–то любя,

Что повстречаю однажды тебя

В серых аллеях уставших камней,

Напоминавших людей.

Крик белых журавлей между берегов моей печали.

Я думаю о ней, в паутине слов дыша едва ли.

Это рисунок, не знавший холста,

Это не чтенье сонаты с листа.

Это гроза среди ясного дня,

Что разделила меня.

В’ячеслав Хурсенко у піснях

У пісні «До рідного дому» простежується любов до матері, села, до тих місць, де виріс музикант, куди завжди він повертається, мов до цілющого джерела, яке дає наснагу на довгі роки:

Як важливо обрати, знайти свою дорогу, не зійти з неї. Саме цей посил доносить пісня «Пусть поможет вам Бог»:

Ми щасливі, коли очікування справджуються, коли Господь нагороджує за працю та терпіння. Філософський зміст помічаємо у чудовій пісні «На острові чекання». У ній глибоко осмислені слова, що адресовані нам і нащадкам:

Музикант вірить в кращу долю, бо зігріває любов, оберігає Бог, як сказано в пісні «Ковток вина»:

Ліричність завжди була притаманна виконавцю. Здається, що про кохання він знає усе, що і зустрічаємо у щирій пісні «Панує ніч»:

А любов не дешеве намисто,

Не тускніє на протязі літ.

Я зруйную придумане місто,

Я тобі покажу цілий світ.

Хурсенко – носій і захисник духовних цінностей, патріот України. Проблеми сьогодення не проходили осторонь нього, тривожили душу барда, вилилися сповна у пісні «Якщо є на світі Бог»:

Виконавці пісень В. Хурсенка

Автор не лише виконував свої твори, але й писав для інших виконавців. Співпрацював з російськими групами «Дюна», «Лесоповал», Наталією Сенчуковою. Група «Дюна» виконувала пісню «Рыбалка», Наталія Сенчукова – пісні «Осень», «Я в твоих мечтах», «Я по тебе скучаю». Кирило Каплуновський – «Не виню», дует «Світязь» – «Віра, Надія, Любов», Лариса Дмитрієва – «Помни», «День рождения мамы». Після смерті композитора його донька Марія співала пісні «Где ты и с кем», «Тысяча долгих дней», «Счастье было», «Последний миг», «На острові чекання». Владислав Левицький виконував шлягер «Соколята». Пісні В. Хурсенка звучать у фільмах режисера Оксани Байрак «Жіноча інтуїція» та «За два кілометри до Нового року». Часто учасники вокальних шоу «Голос країни», «Х-Фактор» виконують твори В’ячеслава. Альбоми співака: «Я вернусь» (1998 р.), «Соколята», (1998 р., 2004 р.), «Крик белых журавлей» (2004 р.). Після смерті вийшли альбоми «Моя найперша» (2010 р.), «Это не сон» (2011 р.).

Безсмертний хіт «Соколята»

Настав час згадати визначальний твір у всій творчості барда. Ви готові? Найзнаменитішою піснею Хурсенка вважається хіт «Соколята». Вона написана для Василя Зінкевича. Відомий співак одного разу розповів В’ячеславу про cвою складну долю. Йому довелось самому виховувати синів. Приїхавши додому, Хурсенко, вражений почутим, за ніч написав пісню. Коли запропонував її Зінкевичу, той відмовився від виконання, бо текст «Соколят» здався йому занадто насиченим сплавом емоцій (Василь вважава, що виконати такий твір йому буде вкрай важко). Тоді В’ячеслав і виконав дану пісню першим. Її поява викликала фурор. «Соколята» назвали шедевром, полюбили тисячі людей. Але навіть зараз багато слухачів не знають, хто ж автор пісні, якій вже 25 років (з’явилась в 1994 р.). Вона принесла виконавцю вражаючий успіх, популярність, та сам співак уникав слави. Пізніше була створена об’ємна кількість нових творів на різний смак вищого гатунку, але вони вже мали не тракий шалений успіх. Давайте разом згадаємо частковий текст безсмертного хіта.

Крутилось пір’я на вітру,

І я згадав негоду ту,

В яку мене моя любов

Покинула.

Виймали жала із грудей

Очата двох моїх дітей,

І вся моя любов на них

Рікою хлинула.

Зростають у гніздечку соколята,

О Боже, ти за все мене прости!

О як я їх не хочу відпускати,

У простори юнацької мети.

В роках моїх така велика сила,

Та долю не затримати нічим, —

Сини мої, візьміть мої вітрила,

Та й батька не забудьте поміж тим.

Останні роки і смерть барда

Як бачимо, композитор і виконавець досяг визнання у творчості копіткою працею. Мав безліч планів щодо нових пісень, мріяв купити будинок біля Луцька, та мрії не здійснилися: у 2004 році у Хурсенка виявили цукровий діабет. Хвороба пригнічувала співака і прогресувала. За характером чоловік був емоційним, співчутливим, не терпів несправедливості, все сприймав близько до серця, як говорила дружина Ольга. В‘ячеслав покинув естраду й переїхав з Києва до Луцька, де мешкала його родина. Жінка опікала, турбувалася. Співак не міг змиритися з хворобою, але продовжував писати тексти й музику. Ольга розповідала, що і вдома, і в машині у нього був мед. Вистачало однієї ложки – і В‘ячеславу ставало краще. В останній час дружина телефонувала чоловікові через кожні три години, щоб знати, як він себе почуває, і нагадати про мед.

Настала фатальна дата 8 вересня 2009 року. Стояв сонячний погожий день. Він не віщував трагедії, проте вона відбулася. В Ольги у школі була нарада, потім батьківські збори, із-за купи справ забула подзвонити. А чоловік пішов на рибалку до озера. Коли опинився у воді, відчув миттєве погіршення. Тоді і стався приступ коми. У той момент поруч із ним нікого не було… Писали в газетах, що він втопився. Та це не так. Причина – приступ діабетичної коми, відсутність допомоги, жодної живої душі поруч. Його знайшли в озері, врятувати його було вже неможливо. Смерть раптово перекреслила усі майбутні плани, родина втратила батька й чоловіка, а Україна – талановитого 43-річного барда-патріота, майстра незабутніх пісень. Похований поет і композитор у селі Підгайці недалеко від Луцька.

Ось яким його згадують

Ольга Хурсенко, дружина: «Ми не могли один без одного, прожили разом 20 років. Коли Слава дізнався, що хворий цукровим діабетом, намагався жити так, як і раніше, займався спортом, творив пісні. Найбільше в ньому мене вражали доброта й милосердя. Ставши популярним, познайомився з батьком Володимиром, без якого довгі роки жив. Батька важко хворів, чоловік забрав його до Луцька, доглядав. В‘ячеслав не переставав бути щедрим: нагодував та одягнув одного разу трьох дітей, що жили без батьків. Він мене підтримував, кохав, допомагав, я завжди могла з ним всім поділитися. Звикла, що він все зможе вирішити».

Марія Хурсенко, донька: «Змалку я обожнювала слухати татові твори, у них стільки тепла і ніжності. Він був не тільки геніальним музикантом, а й прекрасним, турботливим батьком, взірцем справжнього чоловіка! Поряд із ним ми з мамою відчували себе, як за кам’яною стіною. У спадок я отримала величезне надбання, невимовно люблю кожну його зворушливу пісню». Додамо, що композитор не хотів, щоб донька пов’язала життя з шоу-бізнесом. Вона стала юристом, працює за спеціальністю. Але любить співати, почала брати уроки вокалу. У 2018 році стала учасником шоу «Голос країни», де виконала батькову пісню «На острові чекання». Можливо, з неї вийде майбутня співачка.

Анатолій Говорадло, поет, музикант: «Безкомпромісний, справедливий, вимогливий, разом з тим лірик, поетична натура, для якого сцена була храмом мистецтва. Сором’язливий і задушевний, справжній мужчина, який міг постояти за себе й інших – вогонь і вода!»

Тетяна Ціхоцька, співачка, режисер-постановник: «Якщо комусь дуже захочеться дізнатися, яким був В’ячеслав Хурсенко, – просто послухайте його пісні, бо в них він був справжнім. Комусь Господь дарував талант писати вірші, комусь музику, іншому гарний голос. В’ячеслав мав усі ці таланти, а вони з собою несуть нелегкі життєві випробування. Мені здається, він був самокритичним і не терпів лицедійства, тому часто не знав, як себе поводити на сцені, але саме ця його сценічна сором’язливість і подобалась глядачам».

Підсумок

Пісні Хурсенка ліричні, глибокі, проникливі, як і сам автор, пройняті любов’ю до Всевишнього, матері, жінки, рідного краю, України та до життя взагалі. Творив митець до останнього подиху всупереч прогресуючій хворобі, яка його зборола. Талант поета, композитора, співака вимагав неабиякої самовіддачі, плідної праці, високої відповідальності. Соколиний зліт на соколиних крилах у короткому, як спалах, житті віртуозного барда. Трагізм молодого обдарованого майстра. Фізична смерть розлучає з людиною, але душа і творчість не вмирають. Вслухайтеся у пісні В‘ячеслава Хурсенка – і ви не просто не розчаруєтесь, ви покохаєте їх з перших рядків і на все життя!

© Сергій Бабаєв

Біографія відомих і цікавих людей здатні навчити нас багатьом речам. В них зберігається пам’ять і спадщина цих постатей. Відшукуйте близьких по духу людей в наших статтях і отримуйте через їх складні долі сильну мотивацію змінювати своє життя.

• Елена Касьян: життя в ритмі любові або Чому до Бога йдуть найкращі?
• Фанни Кросби: путь к прозрению или Вздыхать из-за слепоты – не по мне!
• Марія Кюрі. Відкриття радіації, яке назавжди змінить світ…