Анатолій Яловий

Анатолій Яловий: нові виклики в роботі Профспілки працівників культури

Понравилась статья? Поделитесь ею!

Можливо, в когось при слові «профспілки» й виникає тінь асоціації, пов’язаної з радянськими часами й «совковим» менталітетом, але, повірте, сучасні профспілки України – це не «диванні протестуни», а живі й активні, молоді й енергійні, демократичні й прогресивні люди з гострим почуттям справедливості, яким болить усе, що болить Україні. У статті спілкуємося з головою Дніпропетровської обласної організації «Профспілка працівників культури» Анатолієм Яловим, підіймаючи гострі й незручні питання діяльності Профспілок.

Профспілки України: до поту й перемоги

Федерація професійних спілок України була заснована 06 жовтня 1990 року. Організація пройшла непростий шлях становлення з підписанням Декларації про заснування, перейменуванням, затвердженням Статуту і першої Програми дій. Вона активно шукала ефективні напрями своєї діяльності, що відобразилось у назві її Стратегії та гаслах, що проголошувались на її з’їздах: «Європейський шлях», «Час дій та якісних змін» та інші.

Сьогодні Федерації профспілок 33 роки. Цей вік називають віком Христа – віком входження в повноту служіння народові. 33 роки – це вже не дитяча наївність чи юнацьке кидання у крайності. Це свідома, виважена, кропітка праця на благо своєї країни. Це вже фаховість і професійність, набуті знання і безцінний досвід, наполегливість і жертовність, взаємоповага, співробітництво, далекоглядність і навіть творчість. Щоденне відстоювання прав і інтересів людей, зусилля з їх захисту до поту і… перемоги.

Щоб зрозуміти цю метафору «до поту і перемоги» (яка по відношенню до профспілок набуває буквального сенсу), потрібно провести з ними хоча б один робочий день. Профспілки не просто тримають під контролем зміни у трудовому законодавстві – вони висловлюють свою позицію щодо рішень Уряду, здійснюють боротьбу проти нелегальної праці, тіньових зарплат, незаконного скорочення, порушень оподаткування і соціальних прав, шокового підвищення цін і тарифів, жорстокої економії бюджетних коштів за рахунок населення, яке й так опинилося за межею виживання. Вони – проти урядової політики «затягування пасків» і привласнення чиновниками загальнонародної власності. Вони – за справедливі рішення й реформи. Інструментами їх боротьби є не тільки збори, круглі столи чи консультації юристів – профспілки проводять безліч попереджувальних акцій і протестів. Вони вступають у колективні трудові спори, невтомно дискутують з Урядом і роботодавцями, захищають учасників бойових дій і внутрішньо переміщених осіб, надають матеріальну допомогу постраждалим від обстрілів.

Федерація профспілок у цифрах і фактах

  • ФПУ нараховує близько 3 мільйонів членів профспілок.
  • ФПУ – це 44 всеукраїнських профспілки і 25 профоб’єднань.

Знайомтесь: Анатолій Яловий

Анатолій Яловий
Анатолій Яловий

До складу ФПУ входить і Обласна організація «Профспілка працівників культури». Головою організації є Анатолій Володимирович Яловий. З ним сьогодні й розмовляємо. Пан Анатолій – не просто профспілковий лідер області. Це людина, закохана у книжки, історію і ґунфу (кунг-фу). Він уже понад 30 років викладає історію в закладі професійно-технічної освіти, і, як педагог, палко вірить у те, що профтехосвіта є добрим шансом для дітей, які з різних причин не змогли продовжити навчання у школі.

Любов до історії виплекалась з дитинства. Він вирішив, що стане викладачем історії, ще в шостому класі. Саме тому питання, до якого ВУЗу вступати, перед Анатолієм взагалі не стояло. Історична освіта є універсальною і формує міцну базу уявлень про будь-яку сферу людського буття, охоплюючи й політику, і культуру, і освіту, і наукові відкриття, і соціологічні знання, і релігійні концепції, географічні чи природничі аспекти тощо – словом, поєднує в собі наявні знання про світ, закладаючи фундамент, на якому потім будь-що можна вибудовувати.

Одна з його улюблених цитат: «Хто не знає своєї історії, той приречений на її повторення» (Отто фон Бісмарк). Сьогодні через надмірне цитування такі вислови настільки втратили свою значущість і вартість, що ніхто вже й не замислюється над їх змістом. А він замислюється. Тому що саме історія дає розуміння розвитку суспільних процесів і можливості проводити паралелі з тим, що відбувається. Нещодавно зустрів свого дорослого вже учня, і той похмуро констатував «А ви ж ще тоді, на уроках історії, казали нам, що війна з росією буде». Так, якщо ти знаєш логіку історичних процесів, то можеш передбачати можливі варіанти розвитку подій в тому чи іншому суспільстві.

Історія – надзвичайно важлива частина його життя, яка впливає на все, чим він займається. Він ніколи не вважав помилкою своє рішення вступити на історичний факультет і, якби мав шанс на друге життя, то і вдруге пройшов би той самий шлях, обравши історію.

Навіть зараз, у профспілковій роботі, йому допомагає та загальна, систематизована, структурована картина світу, яку дала історична освіта.

Ось так – історичними віражами – й вийшли у спілкуванні на головну тему бесіди…

Профспілка працівників культури

Доводимо право на пенсію в суді

Анатолій Володимирович був обраний головою профспілки працівників культури у 2011 році. Організація відслідковує певні параметри своєї діяльності: наприклад, кількість виграних судових справ. Станом на 01 вересня 2024 року (за вісім місяців поточного року) до суду подано 17 позовів, більшість з яких пов’язані з пенсійними справами (≈ 60 %), інші – з порушеннями трудового законодавства (2 справи – скасування доган, 1 – поновлення на роботі), а решта – з вирішенням нетрудових ситуацій.

Мене вражає кількість пенсійних справ. «На жаль, – пояснює пан Анатолій, – маємо таку динаміку за останні 5 років: через неврегульованість законодавства люди вимушені доводити своє право на пенсію (наприклад, за вислугою років) у судовому порядку. Сьогодні правова допомога – найзатребуваніша функція профспілки».

Співпрацюємо з органами влади

Серед інших напрямків роботи профспілки Анатолій Володимирович виділяє кілька:

  1. на національному рівні взаємодія з центральними органами влади (Міністерство культури, Держкомтелерадіо): наприклад, багато документів, які затверджує Міністерство культури, приймається з правками Профспілки працівників культури (зокрема, правки щодо мистецької освіти), яким передує серйозне обговорення;
  2. на обласному рівні взаємодія з обласними органами влади (адміністрацією, облрадою);
  3. на рівні громад: йде більш конкретний та предметний діалог, бо обмеженість можливостей бюджету в сільських громадах часто призводить до економії саме на галузі культури.

Підтримуємо сільські громади

Розмова повертає вбік сільських громад. «Нам вдається, – розповідає Анатолій Володимирович, – відбиватися від масових звільнень працівників культури чи незаконних переведень на неповну ставку. Закон 2136 (ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану») дозволяє роботодавцю призупиняти трудові відносини. Але ми станом на сьогодні ще залишаємося галуззю, де щодо членів профспілки не було використано жодного договору про призупинення трудових відносин. Нікопольська, Марганецька, Синельниківська та інші громади Дніпровщини, які знаходяться під постійними обстрілами, мають підстави призупинити трудові відносини з працівниками. А це означає, що людина начебто і залишається у трудових відносинах, але перестає отримувати зарплату. За законом, зарплату їм потім має виплатити агресор, але ж людям треба жити зараз. Тому, дякувати Богові, воїнам ЗСУ та керівникам громад, в нашій області серед членів профспілки таких випадків немає».

Надаємо матеріальну допомогу

Профспілка надає матеріальну допомогу своїм членам, які постраждали від обстрілів, або втратили на війні близьку людину. «Щойно нам повідомили, – ділиться пан Анатолій, – про чотирьох таких людей: 2 – з Кривого Рога, де під час нічної атаки вибуховою хвилею людям винесло вікна і двері; 1 – з Марганця, де було пряме влучання і будівлю рознесли вщент; 1 – з Дніпра (викладачка, в якої чоловік загинув на війні). Допомагаємо нашим працівникам виживати».

Готуємо новорічні подарунки

Коли йдеться про профспілки, перше, що приходить на ум, – це новорічні подарунки й путівки. Профспілка працівників культури продовжує займатися і цими приємними речами. «Зазвичай готуємо, – розповідає голова обласної організації профспілки, – 1200-1400 подарунків за зниженою ціною для наших організацій. А щодо путівок… то профспілка теж забезпечує певні знижки на путівки».

Анатолій Яловий Ірина Іваськів
Під час інтерв’ю 22.10.2024

Як роботу Профспілки змінила війна

Оздоровлення на паузі

Звісно, війна змінила нас усіх. Діяльність Профспілки теж зазнала змін. Є напрями, які внаслідок війни опинилися на паузі. Це, передусім, оздоровлення і туризм.

«До війни, – пояснює пан Анатолій, – ми пропонували членам нашої Профспілки (і дорослим, і дітям) можливість оздоровитися на морі, зокрема, за кордоном. Наприклад, до війни три роки поспіль возили всіх бажаючих на оздоровлення до Болгарії (і це було дешевше, ніж поїхати до Бердянська). Окрім цього, 2-3 рази на рік організовували цікаві екскурсії та туристичні тури (зокрема, і за кордон). З початком вторгнення така діяльність припинилась повністю. У наш час питання ментального здоров’я і психологічної підтримки постають дуже гостро. Тому зараз намагаємося потроху це відновлювати (хоча б у межах країни), бо такі поїздки, на нашу думку, дають людям можливість хоча б частково перезавантажитись».

Дистанційне спілкування

Що ще змінилося внаслідок війни? Формати нашого спілкування. Це почало відбуватися ще за часів ковідних карантинів, а війна лише закріпила цей тренд – ми почали більше спілкуватися дистанційно. «Профспілка – це люди, – говорить Анатолій Володимирович, – а люди потребують живого спілкування. Двері обкому завжди були відчинені для всіх. Тут завжди був потік людей. З одного боку, ми така організація, куди люди приходять здебільшого зі своїми проблемами (мало ж хто заходить сюди з радісного приводу). Але з іншого боку, люди, які звертались до нас, могли тут не тільки вирішити свої питання, а й додатково поспілкуватися чи випити каву. А зараз змінюється сам час: життя пришвидшується, часу стає все менше, як і можливостей зібратися».

Зміна складу Профспілки

Змінився і сам склад колективу Профспілок: частина працівників виїхала в інші області чи в інші країни, частина – мобілізована, частина – загинула. У сфері культури й так ніколи чоловіків не було багато, а зараз їх у галузі стало ще менше (бо це – галузь, яка не має бронювання, тому кожна втрата тут сприймається дуже трагічно). Зміна складу працівників Профспілки сильно вплинула і на всю діяльність організації. «Але це закономірно, – каже Анатолій Володимирович, – і такі зміни позитивно впливають на діяльність профспілки в цілому. Ми стаємо менш формалізованими, більш динамічними, більш націленими на потреби конкретного працівника закладу культури».

Нові питання і виклики

Одна справа – працювати в мирний час, зовсім інша – працювати під час війни. Війна додала безліч проблем, які ми разом з органами влади і роботодавцями мали навчитися розв’язувати. Наприклад:

  • Час, проведений працівником у бомбосховищі, вважати робочим чи неробочим? Чи потрібно працівнику потім відпрацьовувати цей час чи не потрібно?
  • Якщо людина не вийшла на роботу через довготривалу сирену, це прогул чи не прогул?
  • Якщо викладач веде уроки за розкладом, а тут повітряна тривога (викладачі з учнями мають перейти в укриття, навіть якщо це – онлайн урок), то що з уроком? Він відпрацьовується чи ні?
  • А якщо у працівника дистанційна робота, то де він має працювати: вдома чи на роботі (тому що керівник каже «працюєш онлайн, але на роботу приїжджаєш»)
  • У закладах освіти чи культури, які входять до Профспілок, роблять пункти незламності, де чергують викладачі чи працівники культури. А чергування – це робочий час чи не робочий? Чи мають керівники право залучати викладачів на такі чергування в позаурочний час?
  • А що таке бронювання? А як бронювати? Кого бронювати? Хто має право бронювати? Яка система бронювання? Чи можуть Профспілки вплинути на бронювання?

Колективний договір залишається базовою основою – тим інструментом, який дає Профспілкам можливості вписувати в документ зазначені вище питання для їх законного вирішення. Обласна організація проводить постійний аналіз проєктів колективних договорів закладів культури, розробляє конкретні пропозиції та доповнення до нього.

Є питання розміру зарплат працівників освіти і працівників культури. І це питання дуже категоричне. Але, на жаль, в умовах війни вирішити його не просто.

Є проблема кадрів, до вирішення якої також долучається і Профспілка. Молодь не хоче йти працювати у сферу освіти чи культури, бо зарплата ніяка. У цій галузі залишились або ті, що мріяли про педагогіку з дитинства (прийшли сюди за покликанням), або ті, які опинились тут від безвиході. Тому тут працювати ще і працювати (як говорили вище – до поту і перемоги).

До війни ці питання не піднімалися. А зараз вони потребують термінового законодавчого врегулювання (зокрема, із втручанням Профспілки), щоб права працівників (в умовах війни обмежене само право на труд, не кажучи вже про інші права, як, наприклад, право на страйк) все ж таки були захищені.

Як звернутися у Профспілку

Перший шлях: через свого голову профкому. Другий шлях: звернутися до Профспілки напряму (прийти ніжками, або подзвонити, або написати: на поштову скриньку, у Вайбері, у Фейсбуці, у Телеграмі).

Телефони всіх працівників обласної організації Профспілки доступні спілчанам. «Приймальних днів, – сміється пан Анатолій, – у нас немає. Усі дні з понеділка по п’ятницю прийомні. Ми на постійному контакті».

Що не так із вивіскою

Останнім моїм запитанням до Анатолія Володимировича було запитання щодо вивіски на будівлі Профспілок російською мовою («Дом Союзов»).

Так, вивіску давно хочуть змінити. «Але з цією вивіскою не так все просто, – пояснює голова Профспілки. – Знести ці металеві літери не вдасться, бо вони на 10 см вмуровані в будівлю (хіба що тільки з фасадом). Тому розглядали кілька варіантів, що з ними робити. Кожний з них потребує коштів, яких зараз бракує, бо кожну копійку – на сплату податків, оплату комунальних платежів, допомогу постраждалим».

На завершення

Анатолій Яловий не любить формальностей. Тому не розповідає про «кораблі, які борознять океани космосу». Він говорить про те, що болить особисто йому, що турбує людей, які звертаються до Профспілок по допомогу.

Що ж, інтерв’ю скінчилося. А їжі для роздумів – на місяці вперед. І відчуття таке, що доторкнувся до чогось великого.

© Ірина Іваськів 22.10.2024

Інтерв’ю з Анатолієм Володимировичем Яловим опубліковано в журналі «Бористен» № 10 (395) 2024. Прочитати це інтерв’ю в журналі можна за цим посиланням або натиснувши на картинку нижче.

Бористен

Понравилась статья? Поделитесь ею!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

seventeen − nine =